Джаз на річковому пароплаві: історія

Дві речі, що зародилися в одному місті

Джаз зародився в Новому Орлеані, в афроамериканських громадах, між кінцем 1800-х і початком 1900-х років. Міссісіпський колісний пароплав в його американській формі також бере початок тут: перший на річці почав курсувати з Нового Орлеана у 1812 році. Ці два явища зустрілися на воді протягом кількох поколінь, і вечірній круїз розташований саме там, де вони перетинаються. Вечір живого джазу на колісному пароплаві, отже, спирається на справжню історію, і решта цього путівника простежує цю історію від човнів до естради, а потім назад до палуби, на яку ви можете піднятися сьогодні ввечері. Читайте розділи по порядку: спочатку човни, потім гурти, а потім вечір, який ви справді можете забронювати.

Як пароплав прийшов на річку

Clermont Роберта Фултона, ймовірно, перший комерційно успішний пароплав, вийшов на маршрут між Нью-Йорком і Олбані у 1807 році. У 1811 році лінія річкових пароплавів вирушила з Піттсбурга до Нового Орлеана через Огайо та Міссісіпі, а у 1812 році перший міссісіпський колісний пароплав почав працювати з міста. До 1814 року капітан Генрі Шрів розробив пароплав, пристосований до місцевих умов, і цей термін закріпився за суднами на системі Міссісіпі. Кількість причалів у Новому Орлеані зросла з 21 у 1814 році до 191 у 1819 році та до понад 1 200 у 1833 році — свідчення того, як швидко змінювалася річка. Пароплави стали улюбленим способом подорожі на початку 1800-х років, оскільки вони були швидшими та зручнішими, ніж подорож суходолом верхи, возом або пішки.

Кормове колесо: пояснення

Кормовий пароплав несе одне гребне колесо ззаду. Колесо — це велика сталева конструкція з рівномірно розташованими лопатями, і приблизно нижня чверть його обертається під водою. Перші кормові пароплави були винайдені в Європі, але найбільше вони використовувалися в Північній Америці, особливо на Міссісіпі, а судно під назвою Washington, побудоване у 1816 році, стало прототипом для міссісіпських пароплавів, що з'явилися згодом. Пізніше гвинти значною мірою замінили гребні колеса, які збереглися сьогодні на екскурсійних суднах, плавучих ресторанах і копіях. Кормовий пароплав Sprague, побудований у 1901 році, був найбільшим і одним з останніх колісних пароплавів на Міссісіпі.

Читати далі: Вигин Міссісіпі вночі

Вигук лоцмана

Марк Твен працював річковим лоцманом, перш ніж почав писати про річку, і його книга «Життя на Міссісіпі» вийшла у 1883 році. Він згадував, що хлопці з його рідного містечка понад усе хотіли стати пароплавниками, і що лоцман обіймав найвищу посаду. Він також пояснив свій псевдонім: «mark twain» — це вигук, який лунав, коли човен перебував на безпечній воді, на глибині двох сажнів, або 12 футів. Твен описував престиж лоцмана як вищий за капітанський. Коли ви чуєте цей вигук, цитований під час річкового вечора, він походить із трудового життя човнів.

Джаз до човнів

Новоорлеанський джаз зародився на початку 1910-х років, поєднуючи ранні марші духових оркестрів, французькі кадрилі, бігін, регтайм і блюз з колективною імпровізацією. Його передісторія давніша: поневолені люди збиралися на Congo Square, відомій африканськими танцями, а корнетист Buddy Bolden грав у місті з 1895 по 1906 рік, хоча жодних записів його виступів не існує. Інструменти маршових і танцювальних оркестрів стали стандартними інструментами джазу, а Storyville — квартал червоних ліхтарів навколо Basin Street — приніс музику ширшій аудиторії, включно з туристами, які прибували до порту. Афро-креольський піаніст Jelly Roll Morton розпочав свою кар'єру в Storyville, а його Jelly Roll Blues, написаний у 1905 році та опублікований у 1915 році, став першою джазовою аранжировкою в друкованому вигляді.

Читати далі: Після круїзу: джаз пішки

Пароплави Streckfus і Fate Marable

Фейт Марабл народився в Падуці, штат Кентуккі, і у 17 років почав грати на міссісіпських пароплавах. Його найняли Джон і Джозеф Стрекфуси, а згодом, у 1907 році, він став керівником оркестру на колісному пароплаві лінії Стрекфусів, що курсував між Новим Орлеаном і Сент-Полом, — посаду, яку він обіймав 33 роки. Спочатку йому доводилося також грати на паровому каліопі — гучному інструменті, висота тону якого залежала від тиску пари. Джазовий архів Гоґана при Університеті Тулейн зараховує йому організацію першого новоорлеанського оркестру для пароплавів Стрекфусів і зазначає, що ці прогулянки відкрили річковій публіці в Сент-Луїсі та Давенпорті нову музику. Музиканти жартували, що приєднатися до його оркестру означало вступити до консерваторії.

Роки Луї Армстронга на пароплавах

Наприкінці 1910-х Армстронг грав у духових оркестрах і на річкових пароплавах у Новому Орлеані. Він гастролював з оркестром Марабла на пароплаві Sidney, який архів Тулейну називає першим судном Стрекфусів із новоорлеанським оркестром на борту. Марабл вимагав від своїх музикантів уміння читати ноти, і Армстронг згодом називав цей час своїм університетом. Вікіпедія зазначає, що вже у 20 років він читав ноти й починав виконувати розгорнуті трубні соло. Марабл розпізнав його дар до імпровізації й дозволяв йому імпровізувати свої брейки. У 1922 році Армстронг переїхав до Чикаго, хоча виріс у Новому Орлеані й до кінця життя періодично повертався до міста.

Що пароплави зробили для музики

Річкові оркестри були школою не менше, ніж роботою. Марабл вимагав читання з аркуша, дисципліни та широкого репертуару — від запальних хітів до легкої класики, — який виконували напам'ять, на слух або з нот, ставлячи за мету задоволення танцюристів. Випускники оркестрів Стрекфусів згодом грали з такими бендлідерами, як Кеб Келловей, Каунт Бейсі та Дюк Еллінгтон. Експозиція Тулейну приписує новоорлеанським оркестрам та їхньому діксілендському ритму значну частину успіху лінії Стрекфусів у прогулянковому бізнесі після Першої світової війни. Пароплави були сценою, що рухалася, і вони розносили новоорлеанське звучання вгору за течією річки.

Яким є вечір на воді сьогодні

Вечірній круїз на колісному пароплаві пропонує живий джазовий оркестр, краєвиди міського силуету та Французького кварталу й коктейль на прогулянковій палубі. Гості згадують традиційні джазові стандарти на верхній палубі. Це не відтворення прогулянки 1919 року, і програма не є фіксованою. Утім, антураж справжній: колісний пароплав на Міссісіпі, оркестр на палубі й місто, що пропливає повз. Путівник покупця пояснює варіанти, зокрема чи додавати вечерю в креольському стилі.

Читати далі: Варіанти джазового круїзу в Новому Орлеані

Де сьогодні можна побачити цю історію

Багато з цієї історії досі можна відвідати або прочитати. Фотографія 1919 року з оркестром Марабла на Sidney зберігається в Джазовому архіві Гоґана при Університеті Тулейн, а онлайн-експозиція архіву розповідає історію Стрекфусів. Конго-сквер лежить у парку Луї Армстронга, навпроти Французького кварталу через вулицю Рампарт. Preservation Hall на вулиці Сент-Пітер пред­ставляє традиційний джаз із початку 1960-х. Путівник джазовими місцями пішки підкаже, як поєднати ці локації з вечором на річці.

Читати далі: Після круїзу: джаз пішки

Кому це не підходить

Якщо ви хочете почути лекцію про лінію Streckfus, це не той квиток: вечірній круїз не розповідає історію. Денний круїз на Creole Queen — саме той, що супроводжується розповіддю, зокрема про Битву за Новий Орлеан. Якщо вам хочеться почути справжній традиційний джаз у невеликій залі, клуб підійде вам краще, ніж човен. І якщо ви сподіваєтеся почути когось із згаданих музикантів, пам'ятайте: гурти тієї епохи вже зникли, а нинішній склад не гарантований.